Повернутися до звичайного режиму
-
Семінар "Освітні технології"

22 березня 2017 року у Навчально – методичному центрі освіти м. Львова відбувся навчальний семінар « Освітні технології» для заступників директорів із навчально – виховної роботи ЗНЗ міста, які відповідають за виховний напрямок.

Під час семінару учасники познайомилися з особливостями освітніх систем Фінляндії, Нідерландів, Англії та Сингапуру, через інтерактивне обговорення та роботу у групах напрацювали нові бачення структурного наповнення освітньої системи сучасної школи.

Матеріали семінару додаються.

Методист НМЦО Галина Воробець

/Files/images/2016-2017/vihovna_2/SAM_6402.JPG

/Files/images/2016-2017/vihovna_2/SAM_6414.JPG

/Files/images/2016-2017/vihovna_2/SAM_6420.JPG

/Files/images/2016-2017/vihovna_2/SAM_6421.JPG

/Files/images/2016-2017/vihovna_2/SAM_6427.JPG

/Files/images/2016-2017/vihovna_2/SAM_6428.JPG

/Files/images/2016-2017/vihovna_2/SAM_6429.JPG

/Files/images/2016-2017/vihovna_2/SAM_6430.JPG

/Files/images/2016-2017/vihovna_2/SAM_6431.JPG

Презентація

Жорстокість у школі – учительський терор чи наклеп батьків?

Детальніше: http://short.media/education/zhorstokist-u-shkoli#comments
Декілька слів про покарання детальніше http://osnova.com.ua/news/683
Дещо про основні функції та обов’язки класного керівника детальніше
http://osnova.com.ua/news/695
Як упоратися з агресивністю дитини
Фізична агресія дітей: поради батькам
Агресивна поведінка дітей і підлітків
Агресивна дитина: звикання до агресії
Як спрямувати дитину на вихід із конфлікту
детальніше http://childdevelop.com.ua
Виховання дитини http://childdevelop.com.ua/articles/upbring/
Поради про миролюбне виховання дітей
детальніше http://childdevelop.com.ua/articles/upbring/3155/
Конфлікти http://childdevelop.com.ua/articles/conflict/

Депресія: особливості перебігу в підлітковому віці

Депресія, в основі якої лежить пригніченість усіх психічних і фізіологічних проявів людини, у підлітків має суттєві особливості, що відрізняють її від депресії в дорослих. Актуальність підліткових депресій полягає не тільки в їх збільшенні за останні роки, але й у тому, що «депресія може непомітно стояти за психопатоподібними порушеннями поведінки, штовхати до алкоголізації або вживання наркотичних засобів, за допомогою яких намагаються підняти настрій, вгамувати глибоко скриті обтяжливі переживання».

Психологи виділяють декілька типів підліткової депресії.

Делінквентний варіант –це досить швидке порушення поведінки, яке дуже швидко розвивається, не властиве раніше цьому підлітку, що проявляється у грубості та неслухняності до старших, особливо рідним та вчителям; у діях «усім наперекір», часто зі шкодою самому собі; у втраті інтересу до навчання, колишніх захоплень; прогулах навчання,фактах уживання алкоголю, наркотичних засобів. При цьому в усіх поведінкових проявах спостерігається «наліт» відчаю: підліток начебто спеціально шукає приводів для покарань, щоб бути побитим. В афекті заявляє: «Нехай поб’ють», «Нехай покарають», та ін. Незвичність поведінки, як правило, помічається не стільки рідними та близькими, які приписують походження такої поведінки поганому впливу або віку, скільки вчителями, вихователями, міліцією. Грубість, неслухняність, агресія, озлобленість віддаляють підлітка від близьких, а це, у свою чергу, посилює почуття самотності, відірваності, неприкаяності й штовхає на агресивні, в тому числі ауто агресивні вчинки. Такий стан може тривати до декількох тижнів і навіть місяців.

Іпохондричний варіантпідліткової депресії характеризується сполученням незначних соматичних порушень із багатьма скаргами, що відображають цінність переживань.

Астеноапатичний варіантдепресії в учнів зазвичай починається з погіршення успішності в школі. Виникає погіршення уваги та осмислення навчального матеріалу,погіршується процес запам’ятовування і відтворення вивченого. Підлітки спочатку намагаються подолати свою наростаючу психічну неспроможність, більш тривалими заняттями. Однак ці збільшення призводять до виснаження, продуктивність навчальної роботи зменшується. Погані результати в навчання вводять підлітка у стан відчаю, який ще більше знижує рівень шкільної діяльності.

На підлітка, який змінився, звертають увагу і в родині. Нещодавно активна, товариська дитина передвоюється на в’ялу, сумну та бездіяльну. Він сидить удома, практично нічим не займається, захоплень не шукає і задовольняється тими речами, які є поряд: пасивно, без будь – якого вибору дивиться телепередачі, слухає записи,читає книжки, що першими потрапили до рук. Втрачає цікавість до всіх колишніх захоплень. Стає пасивно покірним, до компанії його не тягне, тому що він стомлюється від тривалого спілкування з колишніми товаришами.

Спить довго, але сон його не відновлює. Пригніченість, виснаження, небажання чим - не будь зайнятися, не зосередженість тощо, поєднуються з відчуттям нудьги, журби. На звинувачення з боку оточуючих у лінощах та неробстві реагує роздратовано. Нерідко на фоні такого стану виникають думки про «небажання жити», про самогубство. Якщо ж обвинувачення з боку дорослих стають нестерпними, реакцією може стати спроба самогубства. Причини, що лежать в основі проявів такого типу депресії, різні, і тому кожний випадок подібного стану потребує психіатричної консультації.

Меланхолічна депресіяпроявляється у хворобливо пригніченому настрої, почутті безвихідної туги, малорухливості, застиглої скорботи. У міміці, тихому голосі, уповільненості лаконічних відповідей, застиглому, спрямованому в одну точку зорі.

Методичні та практичні рекомендації

Деякі засоби допомоги людині, що схильна здійснити суїцид

ВИСЛУХОВУЙТЕ – «Я чую тебе». Не намагайтеся втішити загальними словами типу: «Ну все не так уже й погано». «Тобі стане краще», «Не варто цього робити». Дайте людині можливість висловитися. Ставте питання та уважно вислуховуйте.

ОБГОВОРЮЙТЕ – відкрите обговорення планів і проблем знімає тривожність. Не бійтеся говорити про це – більшість людей відчувають незручність, кажучи про самогубство, і це проявляється в запереченні або уникненні цієї теми. Бесіди не можуть провокувати самогубства, тоді як уникнення цієї теми збільшує тривожність.

БУДЬТЕ УВАЖНИМИ до побічних показників у разі припущеного самогубства. Кожне жартівливе згадування або загрозу слід сприймати серйозно.

СТАВТЕ ПИТАННЯ – узагальнюйте, проводьте рефреймінг: «Таке враження, що ти насправді говориш…», «Більшість людей задумувались про самогубство…», «Ти коли – небудь думав, як здійснити його?». Якщо ви отримуєте відповідь, переходьте на конкретику. Пістолет? А ти коли – не будь стріляв? А де ти його візьмеш? Що тоді відбудеться? А якщо ти не влучиш? Хто тебе знайде? Ти думав про свій похорон? Хто на нього прийде? Недоказане, затаєне ви повинні зробити явним. Допоможіть підліткові відкрито говорити і думати про свої наміри.

ПІДКРЕСЛІТЬ ТИМЧАСОВИЙ ХАРАКТЕР ПРОБЛЕМ – визнайте, що його почуття дуже сильні, проблеми складні – дізнайтеся, чим ви можете допомогти, оскільки вам він дуже довіряє. З’ясуйте, хто ще міг би допомогти в цій ситуації.

Що можуть батьки зробити для дитини?

Якщо підліток висловлює бажання померти, до ситуації треба ставитися уважно, сприймаючи загрозу серйозно. Насамперед необхідно обміркувати ситуацію або обставини, у яких виражається це почуття. Підліток може виказувати бажання померти, коли щось складається всупереч його бажанням (якщо ви не купуєте йому те, що він просить, або не відпускаєте його на дискотеку чи концерт). Таке ж бажання він може виявити, коли ви його караєте або коли він намагається використовувати ваш промах, щоб викликати у вас почуття провини і скористатися цим з певною метою. Він також намагається викликати у вас відповідну реакцію і засмутити вас. Поміркуйте, чи можете ви передбачити , коли він повторить подібне висловлювання, або ж він говорить про бажання померти в несподіваній ситуації: коли дивиться телевізор, розмовляє про школу та своїх друзів. Як часто висловлюється бажання померти і за яких обставин?

Іноді розмірковування про самогубство, по суті, являють собою спробу маніпуляції. На них треба реагувати так, як і на інші висловлювання типу: «Я тебе ненавиджу», «Ви злі», «Я втече з дому», «Я хочу жити в бабусі». Це особливо характерно для дітей, узагалі схильних до маніпуляції. Дайте підліткові виразити сваї почуття та обговоріть їх. Зберігайте самовладання, не дозволяйте дитині маніпулювати вами.

Один із основних принципів адекватної соціалізації – віра в себе.

Підлітки з адекватною самооцінкоюпочувають, що їх люблять, і самі дарують любов оточуючим , вони володіють здібностями та працюють продуктивно і легко сприймають нове. Вони правильно оцінюють критику і дивляться на життя з оптимізмом.

Підлітки, які оцінюють себе надто низько,вважають, що їх не люблять, що вони не варті поваги і заслуговують догани. Як правило, вони відчувають безвихідь, вважають себе бездарними, почувають незручність, збентеження, Це може закінчитись тим, що вони втрачають цікавість до життя та починають бачити все в похмурому світлі. Людина зі заниженою самооцінкою більше схильна до стресів, а моменти радості, скоріш за все, залишається непоміченими. Це може спонукати підлітка до зловживання алкоголем і наркотиками та спроби самогубства.

Нам необхідно вчити підлітків:

- зосереджувати свою увагу на доброму;

- доброзичливо приймати люб’язні, приязні слова;

- намагатися мати про себе позитивну думку;

- піклуватися про себе за допомогою фізичних вправ і раціонального харчування;

- пам’ятати – немає нічого поганого в тому, щоб звернутися до кого – не будь по допомогу!

Поради про те, як впоратися зі стресом:

- розташуйте по порядку те, що слід зробити;

- навчіться розслаблятися, виділіть час для розваг;

- робіть фізичну зарядку;

- вживайте в їжу поживні продукти;

- поговоріть з ким – не будь про те, як ви почуваєтеся;

- зверніться за допомогою до друзів, родичів,консультантів, психологів, священнослужителів та інших людей, які можуть допомогти вам.

Поради дорослим, як навчитися активно слухати:

- розмовляти в спокійному місці, щоб не переривати бесіду;

- приділяти всю увагу співрозмовнику, дивитися прямо на нього, зручно, без напруження розташуватися напроти;

- переказати те, що співрозмовник розповів вам, щоб він переконався, що ви дійсно зрозуміли суть почутого та нічого не пропустили;

- дати можливість співрозмовнику висловитися, не перебиваючи його, і говорити тільки тоді, коли перестане говорити він;

говорити без осуду та упередження, що сприяє піднесенню у співрозмовника почуття власної гідності.

Якщо ви чуєте Обов’язково скажіть Не кажіть
«Ненавиджу школу!» «Що відбувається в школі, що примушує тебе так почуватися?» «Коли я був у твоєму віці…Ти просто ледар!»
«Все здається таким безнадійним…» «Іноді всі ми почуваємося пригніченими. Давай поміркуємо, які в нас проблеми і яку з них треба розв’язати в першу чергу» «Подумай краще про тих, кому ще гірше, ніж тобі»
«Усім було б краще без мене!» «Ти дуже важливий для мене, і мене бентежить твій настрій. Скажи мені, що відбувається «Не кажи дурниці. Давай поговоримо про щось інше»
«Ви не розумієте мене!» «Розкажи мені,як ти почуваєшся. Я дійсно хочу це знати «Хто ж може зрозуміти підлітків у наші дні?»
«Мамо, я здійснив поганий вчинок» «Давай сядемо і поговоримо про це» «Що посієш, те й пожнеш»
«А якщо у мене не виходить?» «Якщо не виходить, я буду знати, що ти зробив усе можливе» «Якщо не вийде – значить, ти недостатньо постарався»

Робота з неблагополучними сім’ями

Критерії (ознаки) визначення неблагополуччя сімей

Сімейне неблагополуччя – соціально – моральне явище. Причинами неблагополуччя можуть бути психолого – педагогічна і правова неграмотність, алкоголізм і наркоманія членів сім’ї, економічна нестабільність, безробіття, моральні дефекти в психології сім’ї, викривлене розуміння життєвих цілей і засобів їх досягнення, якими користуються дорослі члени родини.

Неблагополучні сім’ї– ті, в яких порушуються права її членів, права людини, порушуються юридичні норми суспільства. Такі сім’ї потребують реабілітації та соціального супроводу, який здійснює районний Центр соціальних служб для молоді. У разі виявлення неможливості проживання неповнолітніх дітей у сім’ї необхідно забезпечити своєчасне інформування відповідних служб (районну службу у справах дітей, кримінальну міліцію у справах неповнолітніх, органи опіки і піклування), які вирішують питання вилучення дітей із таких сімей та влаштування їх до відповідних державних закладів.

Потенційно неблагополучнимивважаються сім’ї, в яких порушені зв’язки з середовищем, внутрішньо – родинні зв’язки, порушена структура сім’ї, її спроможність виконувати свої функції. І не завжди потенційно неблагополучні сім’ї стають неблагополучними. Це залежить від потенціалу сім’ї, підтримки та допомоги у вирішенні життєвих проблем.

Ознаками неблагополуччя сім’ї є:

Невиконання батьками обов’язків щодо виховання дітей та їх матеріального утримання.

Байдуже ставлення до здоров’я, фізичного, духовного та морального розвитку дітей.

Жорстоке поводження, фізичне, сексуальне, психологічне, економічне насильство над неповнолітніми.

Зловживання батьками алкоголем, наркотиками, токсичними речовинами та їх аморальна поведінка в суспільстві.

Втягування неповнолітніх до протиправної діяльності, бродяжництва та жебракування.

Експлуатація дітей у різних проявах.

Створення житлово – побутових, санітарно – гігієнічних умов, які загрожують здоров’ю та життю неповнолітніх.

Методичні рекомендації щодо роботи та ведення обліку дітей у загальноосвітніх закладах, які проживають в неблагополучних сім’ях

Відвідування і вивчення сімей учнів загальноосвітніх закладів – важлива складова педагогізації батьківської громадськості і необхідна передумова організації роботи педагогічного працівника (класного керівника - з формування педагогічної культури сім’ї. Вивчення сімей учнів – можливість для класного керівника та соціального педагога знайти правильний підхід до вихованців, уникнути помилок і конфліктних ситуацій, використовувати доцільні методи і прийоми у своїй педагогічній практиці, познайомитись з виховними особливостями, системою моральних і духовних цінностей батьків, виявити неблагополучні сім’ї та випадки порушення прав дитини в сім’ї.

Основними методами дослідження сім’ї є метод документалістики (особова справа учня, характеристика класного керівника, психолога, класний журнал, «щоденник педагогічних спостережень», акти обстеження житлово – побутових умов, винесення питань на розгляд методичного об’єднання класних керівників тощо), методи опосередкованого вивчення сім’ї (візит педагога додому. Спостереження, спільний аналіз проблемних ситуацій, що склались у сім’ї чи школі з розробленням спільних заходів щодо їх подолання).

Перший візит у сім’ю до початку навчальних занять у школі надає можливість класному керівнику познайомитись з сім’єю учня в домашній, звичній для дитини обстановці, виявити сім’ї, в яких батьки не займаються вихованням неповнолітніх дітей, в яких не створені умови для їх розвитку.

З метою забезпечення соціально – правового захисту дітей, випадків жорстокого поводження з дітьми, запобігання правопорушенням і бездоглядності в загальноосвітніх закладах ведеться облік дітей, які виховуються в неблагополучних сім’ях. Інформація щодо виявлення та обліку дітей даної категорії направляється до органів місцевого самоврядування, районної служби у справах неповнолітніх, органів внутрішніх справ з метою проведення спільних профілактичних заходів.

За підсумками роботи класних керівників щодо відвідування і вивчення сімей в закладі освіти створюється загальний банк даних дітей, які перебувають в неблагополучних сім’ях; розробляються заходи щодо роботи з даною обліковою категорією дітей (особлива увага приділяється ранній профілактиці важковиховуваності та педагогічної занедбаності дітей, організації вільного часу, соціальному та правовому захисту); ведуться облікові картки на неповнолітніх, які виховуються в неблагополучних сім’ях; проводяться систематичні інспектування сімей спільно з працівниками органів внутрішніх справ, медичними працівниками, працівниками районної служби у справах дітей, районного центру соціальних служб для молоді.

За ініціативою педагогічних працівників питання невиконання батьками своїх обов’язків виноситься на розгляд громадських комісій у справах дітей, на засідання опікунських рад при виконавчих комітетах міських, селищних та сільських рад.

У разі виявлення неможливості проживання неповнолітніх дітей в сім’ї необхідно забезпечити своєчасне інформування відповідних служб (районну службу у справах дітей, кримінальну міліцію у справах неповнолітніх, органи опіки і піклування), які вирішують питання вилучення дітей з таких сімей та влаштування їх до відповідних державних закладів.

Система заходів

щодо виявлення та профілактичної роботи з дітьми «групи ризику»

Виявлення дітей, які мають труднощі у навчанні, проблеми в поведінці та ознаки емоційних розладів як можливої «групи ризику», включає:

бесіди з класними керівниками та вчителями – предметниками;

спостереження в класах;

тестування, соціометричні дослідження, аналіз анкет школярів;

бесіди і консультації для батьків, діти яких мають труднощі у навчанні, проблеми у поведінці та ознаки емоційних розладів.

Визначення причин труднощів учнів «групи ризику» можливе через:

індивідуальні обстеження дітей «групи ризику»(тестування, бесіди, інтерв’ю);

функціональний аналіз проблем дитини, виявлення головних причин, які зумовлюють труднощі;

визначання типу «групи ризику» та міри небезпеки.

Можливі шляхи подолання труднощів:

переадресування до спеціалістів – дитячого психоневролога, психотерапевта, у соціальні служби;

індивідуальна чи групова психолого – педагогічна корекція;

робота психолога із сім’єю: рекомендації щодо перебудови сімейних стосунків, зміни стилю виховання;

рекомендації вчителям про вибір індивідуального педагогічного стилю спілкування з певною дитиною;

зниження вимог до виконання навчальної програми;

тимчасовий перехід на індивідуальну («домашню») форму навчання;

зміна дитячого колективу, переведення до іншого вчителя;

заохочення до позашкільної діяльності, створення «ситуації успіху»;

допомога сім’ї з боку вихователів, соціальних педагогів, служб з охорони дитинства. У крайньому разі – клопотання про позбавлення батьківських прав.

Психологічна просвіта вчителів і батьків включає:

психолого – педагогічні семінари «Емоційні розлади у дітей», «Фактори, які впливають на суїцидальну поведінку в молодому віці», «Шляхи допомоги при потенційному суїциді»;

виступи на батьківських зборах, «батьківських лекторіях», де в узагальненому вигляді повідомляються дані, отримані в результаті психологічних досліджень, пропонуються рекомендації для поліпшення емоційного клімату в сім’ї, корекція емоційних дитячих розладів та запобігання їм, шляхи профілактики суїциду. На індивідуальні консультації запрошуються батьки дітей, умовно віднесених до «групи ризику».

Робота з педагогічним колективом:

психолого – педагогічний консиліум чи спеціальна педрада, при свячена профілактиці суїцидів. Під час підготовки до педради проводиться вивчення психологічного клімату в учнівських колективах, розподілу ролей, виявлення учнів, які займають статус лідерів чи відторгнутих. Виявлення «групи ризику» і складання списків по кожному класу;

індивідуальні бесіди та консультації з педагогами за результатами тестувань, спостережень, рекомендації щодо вибору адекватних методів педагогічного впливу стосовно класу в цілому і окремих учнів;

педагогічні консиліуми щодо окремих учнів «групи ризику»;

Корекційні заходи з учнями:

групи психологічної корекції, тренінгові групи із залученням дітей, які виявили схильність до емоційних розладів;

групові та індивідуальні консультації з учнями;

окремі елементи соціально – психологічного тренінгу з групою учнів чи класом.

Робота з батьками:

виступи на батьківських зборах;

зустрічі зі сім’єю;

індивідуальне консультування: рекомендації з налагодження дитячо – батьківських стосунків, зміни, у разі необхідності,стилю виховання, переадресування до інших спеціалістів.

Форми й методи роботи вчителя з батьками учнів

Важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи є співробітництво школи і сім'ї, яке передбачає належний рівень педагогічної культури батьків. Саме цьому підпорядковані програми школи молодих батьків та педагогічної культури молодої сім'ї, які спираються на систему перевірених досвідом багатьох поколінь найважливіших сімейних цінностей (здоров'я, любов та взаємоповага членів сім'ї, матеріальне благополуччя і духовність). Ці програми ґрунтуються на особистісно-орієнтовному підході, найбільш коректному та ефективному в роботі з сім'єю, який враховує конкретні життєві та індивідуальні особливості. Відповідно орієнтовані й програми з етно- та родинної педагогіки.Тісний взаємозв'язок школи та сім'ї може розвиватися завдяки педагогічній освіті батьків і залученню їх до виховної роботи

Педагогічна освіта батьків

Рівень педагогічної освіченості батьків залежить від традицій у сім'ях, в яких виросли вони, набутих знань, життєвого досвіду, здатності до саморозвитку. Майже завжди, на сучасному етапі особливо, у зв'язку з переходом до нового типу суспільства, утвердження нових суспільних, етичних цінностей, а також із процесами глобалізації, одним із свідчень якого є Інтернет, педагогічна освіченість батьків нерідко відстає від реальної педагогічної ситуації, суспільних потреб, очікувань дитини. Тому школа має дбати про постійний розвиток їх педагогічних знань, вдаючись до різних методів роботи, найпоширенішими серед яких є:

Педагогічний лекторій.Передбачає надання батькам систематизованих знань з теорії виховання, привернення їх уваги до актуальних проблем виховання з допомогою лекцій, бесід.

Позакласний педагогічний всеобуч.Спрямований на ознайомлення батьків з проблемами виховання дітей різних вікових груп, починаючи роботу з першого класу. Заняття проводять керівники школи.

Університет педагогічних знань. Передбачає більш серйозну підготовку з теорії виховання. Заняття відбуваються у формі лекцій та семінарів. Батьки беруть участь в обговоренні проблем.

Підсумкова річна науково-практична конференція батьків з проблем виховання. Учасники визначають найактуальнішу проблему сімейного виховання («Трудове виховання», «Найкоротший шлях до добра — через прекрасне» тощо), протягом року вивчають її. У виступах батьки підбивають підсумки теоретичних і практичних досліджень, діляться особистим досвідом.

День відчинених дверей.Головна мета — показати роботу школи, привернути увагу батьків до проблем виховання. Вимагає серйозної підготовки: оформлення школи, організації програми свята (концерту, зустрічей у класах, відвідання виставок, спортивних змагань тощо).

Класні батьківські збори.Традиційна форма роботи. Один з варіантів — формування проблемної тематики («Чи можна спізнитися з вихованням у дитини доброти, чуйності?» тощо). Проведенню зборів допомагає заздалегідь складений питальник («Пригадайте, які життєві труднощі загартовували Ваш характер, зміцнювали волю», «Охарактеризуйте стан Вашої дитини (мовлення, вчинки, почуття, настрій, результати дій), коли вона зустрілася зі справжньою трудністю», «Чи часто Ви спостерігаєте за дитиною під час подолання нею труднощів?», «Які труднощі найчастіше вдається подолати дитині, а які їй не під силу?» та ін.).

Відвідування батьків вдома.Це сприяє налагодженню контактів із сім'єю, з'ясуванню її загальної та педагогічної культури, умов життя учня, консультуванню щодо єдиних вимог до дитини, обговоренню відхилень в її поведінці, вжиттю необхідних заходів щодо їх запобігання, залученню батьків до участі в роботі школи тощо. Відвідувати батьків учнів можна, маючи запрошення від них або домовившись заздалегідь. Несподіваний прихід вчителя викликає ніяковість, збентеження батьків. Під час зустрічі педагог має підкреслити позитивне в дитині, тактовно звернути увагу на недоліки, разом поміркувати над тим, як усунути їх. Дуже важливо створити атмосферу довіри і доброзичливості.

Листування.Передбачає періодичне надсилання батькам листів про успіхи учня в навчанні, старанність, уважність та відповідальність за доручення. Можна повідомити про певні його труднощі, попросити про зустріч. Варто висловити щиру подяку за хороше виховання дитини. Лист передають батькам через їх дитину, попередньо ознайомивши її із змістом. Найчастіше листування використовують, коли класний керівник не може зустрітися з батьками вдома або запросити їх до школи.

Консультації батькам.Передбачають надання конкретних рекомендацій, порад з актуальних для батьків питань.

Запрошення батьків до школи.Найчастіше це роблять для конфіденційної розмови про шкільні проблеми дитини (погана поведінка, неуспішність тощо). Під час бесіди важливо дотримуватися педагогічного такту, створити атмосферу довіри. Педагог висловлює свої міркування, відповідає на запитання батьків, надає корисні поради. Необхідно пам'ятати, що надмірне звертання уваги на недоліки учня викликає в батьків неприязнь, насторогу, навіть якщо учитель має рацію.

Тематичні вечори запитань і відповідей.Сприяють глибокому пізнанню методики сімейного виховання. На них запрошують працівників правоохоронних органів, лікарів, психологів, соціальних працівників, фахівців, які опікуються проблемами виховання молоді.

Ознайомлення батьків з психолого-педагогічною літературою. Передбачає відбір і надання рекомендацій щодо психолого-педагогічної, науково-популярної літератури для батьків відповідно до проблем, які є в учнів певного класу, чи в окремої дитини.

Для забезпечення форм і змісту співпраці школи і батьків використовують усні журнали; педагогічний десант (виступи педагогів на підприємствах). Ефективними є спільні тематичні заходи «дерево родоводу» — зустрічі поколінь; «у сімейному колі» (індивідуальні консультації, зустрічі з лікарями, психологами, юристами); «родинний міст» — зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання; «народна світлиця» — звернення до народних традицій у сімейному вихованні; «день добрих справ» — спільна трудова діяльність педагогів, батьків і дітей; «дискусійний клуб» — обговорення проблемних питань виховання; «аукціон ідей сімейного виховання», «батьківський ринг», «дні довіри», «сімейні дні в класі» тощо.

Залучення батьків до виховної роботи

У виховному процесі школи, крім педагогів, беруть участь батьки, працюючи в класних та загальношкільних батьківських комітетах, виконуючи рекомендації, прохання вчителів.

Батьківський комітет класу.Створюють з метою демократизації управління виховним процесом, налагодження зворотного зв'язку сім'я — школа, для поточного коригування управлінських рішень, забезпечення єдності педагогічних вимог до учнів, надання допомоги сім'ї у вихованні та навчанні дітей. Діє відповідно з положенням про батьківські комітети загальноосвітніх шкіл. До роботи в ньому залучають найактивніших батьків, авторитетних людей з високою громадянською свідомістю, які виявляють інтерес до справ класу, школи. Їх обирають на батьківських зборах класу. На засіданні батьківського комітету обирають голову, відповідальних за окремі види роботи. Батьківський комітет працює у тісному контакті з класними керівниками.

Загальношкільний батьківський комітет.Обирають на загальношкільних батьківських зборах із представників батьківських комітетів класів. Тоді ж обирають голову батьківського комітету школи, створюють комісії: навчальну, культурно-масової роботи, господарську, трудового виховання і професійної орієнтації, педагогічної пропаганди. Комітет пропонує рішення, які потім обов'язково розглядаються адміністрацією школи. До сфери його діяльності входять піклування про групи подовженого дня, санітарний стан школи, допомога в ремонті школи, організація літнього відпочинку дітей, їх харчування та ін.

У роботі з батьківськими комітетами вчителі, адміністрація школи повинні виявляти тактовність, доброзичливе, уважне ставлення до їх пропозицій, своєчасно реагувати на них, розуміти, що їх діяльність сприяє спілкуванню, зближенню педагогів з батьками і на цій основі успішному вирішенню багатьох складних питань виховання.

Виконання батьками практичних рекомендацій, прохань. Сприяє підвищенню культури батьків, озброєнню їх педагогічними знаннями і досвідом. Налагодження контактів, спілкування батьків з дітьми, класним керівником у процесі виконання педагогічних рекомендацій сприяє зближенню дітей з батьками.

Адресовані батькам рекомендації, прохання найчастіше стосуються таких аспектів шкільного життя:

проведення безпосередньої роботи з дітьми: індивідуальної (наставництво, шефство), групової (керівництво гуртком за інтересами);

надання організаційної допомоги вчителю: наприклад, сприяння в проведенні екскурсій (надання транспорту, забезпечення путівками), організація зустрічей з цікавими людьми, комплектування класної бібліотеки, клубу аматорів книги тощо;

участі у зміцненні матеріальної бази школи, вирішенні господарських питань (допомога в обладнанні кабінетів, виготовлення обладнання, приладів, ремонт школи тощо).

В організації такої роботи з батьками важливо знайти їх можливості (чим вони можуть допомогти школі), коректно висловити свої пропозиції у письмовій формі (найкраще це робити на класних батьківських зборах).

Взаємодія з батьками

Дбаючи про ефективну взаємодію з батьками, учитель повинен враховувати важливість таких чинників:

Запрошення батьків до співробітництва. Часто вчитель вважає, що батьки перебувають в опозиції до нього. Намагаючись запобігти можливим запереченням з їх боку, він починає розмову в директивному тоні замість того, щоб зрозуміти їх почуття, виявивши стриманість, відкритість. Доброзичливість, відкритість у спілкуванні з батьками — перший крок до співпраці з ними.

Дотримання позиції рівноправності. Об'єднання зусиль учителя та сім'ї школяра можливе за взаємного визнання ними рівноправності. Перший крок має зробити вчитель, оскільки до цього його зобов'язує професійний обов'язок.

Визнання важливості батьків у співпраці. Учитель повинен завжди наголошувати на важливій ролі батьків у вихованні та розвитку дитини.

Вияв любові, захопленості їх дитиною. Психологічний контакт із батьками виникає одразу, як тільки вчитель виявляє розуміння дитини, симпатизує їй, бачить позитивні та негативні риси. Батьки, відчувши доброзичливість учителя, більш охоче спілкуються з ним, налаштовуються на співпрацю.

Пошук нових форм співпраці. Учитель може запропонувати одному з батьків організувати батьківські збори, разом визначивши їх тематику, структуру тощо. Особливо корисний обмін думками з батьками щодо налагодження взаєморозуміння з дітьми.

Процес налагодження взаємодії з батьками ефективний за дотримання педагогом психолого-педагогічних правил та вимог. До них належать:

використання заходів, спрямованих на підвищення авторитету батьків. У спілкуванні з батьками слід уникати категоричного тону, який може спровокувати образи, роздратування. Нормою мають стати стосунки, засновані на взаємоповазі. Цінність їх полягає у розвитку почуття власної відповідальності, вимогливості, громадянського обов'язку як учителів, так і батьків;

довіра до виховних можливостей батьків, підвищення рівня їх педагогічної культури й активності у вихованні. Психологічно батьки готові підтримати потреби школи. Навіть ті батьки, які не мають педагогічної підготовки й освіти, з розумінням і відповідальністю ставляться до виховання дітей;

педагогічний такт, неприпустимість необережного втручання в життя сім'ї. Класний керівник — особа офіційна, але за специфікою своєї роботи може стати свідком стосунків, які приховуються від сторонніх. Якою б не здавалася йому сім'я, учитель повинен бути тактовним, ввічливим, інформацію про сім'ю використовувати лише для допомоги батькам у вихованні дитини;

життєстверджуючий, мажорний настрій при вирішенні проблем виховання, опора на позитивні риси дитини, орієнтація на успішний розвиток особистості. Формування особистості дитини передбачає подолання труднощів, протиріч у її житті. Важливо, щоб це сприймалося як вияв закономірностей розвитку (нерівномірність, стрибкоподібний характер, причинно-наслідкова обумовленість, вибіркове ставлення дитини до виховних впливів), тоді складнощі, протиріччя, несподівані результати не викликатимуть розгубленості у педагога.

Діти соціально незахищених категорій

Сирота

Це дитина, у якої:

батьки померли;

мати померла, дані про батька у свідоцтві про народження дитини були записані за вказівкою матері

Позбавлені батьківського піклування

Це дитина, яка залишилася без батьківського піклування, тому що:

батьки були позбавлені батьківських прав;

дитину відібрали у батьків за рішенням суду;

батьки визнані судом без вісті відсутніми;

батьки визнані судом померлими;

батьки визнані недієздатними;

батьки знаходяться в місцях позбавлення волі;

батьки знаходяться під вартою під час слідства;

батьки знаходяться у розшуку;

тривала хвороба батьків, яка зашкоджує виконанню батьківських обов’язків;

батьки невідомі.

Дитина-напівсирота

Дитина, в якої помер один з батьків

Дитина одинокої матері

Дитина, яку виховує тільки мати, тому що:

дані про батька у свідоцтві про народження дитини були записані за вказівкою матері;

батько дитини помер (або батько дитини визнаний судом без вісті відсутнім, або батько дитини визнаний судом померлим, або батько дитини визнаний недієздатним, або батько дитини знаходиться у розшуку), до того ж, призначити дитині пенсію через втрату годувальника неможливо, бо він не мав достатнього трудового стажу.

Одинокі матері стоять у обліку в УТСЗН та отримують там на дитину допомогу одинокої матері

З багатодітної родини

Дитина мешкає в родині, де виховується три та більше дітей (зокрема, які знаходяться під опікою або піклуванням)

Дитина, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС

Це дитина, у якої: батько або один з батьків мають статус постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджено посвідченням.

Дитина з вадами

Статус дитини з вадами надає медичний заклад (є посвідчення)

З малозабезпеченої родини

Малозабезпечена родина – це родина, яка стоїть на обліку в УТСЗН та отримує там допомогу.

Соціальний паспорт сім’ї

Відомості про родину

Домашня адреса, телефон

Батько

Освіта

Місце роботи, посада, телефон

Мати

Освіта

Місце роботи, посада, телефон

Кількість членів сім'ї, інші діти у сім’ї ( дата народження, де навчаються)

Чи проживають з сім'єю інші члени родини (бабусі, дідусі )

Мова спілкування

Наявність сучасної техніки

Чи користується сім'я пільгами (якими саме) Вказати номер документу, дату видачі

Відомості про учня

Дата народження

Стан здоров'я дитини (хронічні хвороби)

Організація учбової діяльності учня

Чи контролюють батьки виконання домашніх завдань

Скільки часу виконує уроки

Улюбленний предмет

Найбільш важкий предмет

Чи читає художню літературу

Чи є у дитини постійні домашні обов'язки (які)

Дозвілля

Чи займається дитина у гуртках, спортивних секціях (яких)

Характер поведінки

Рекомендації для класного керівника при роботі з різними типами сімей

Знання особливостей сім'ї дозволить класному керівнику більш точно попередити і коректувати вади сімейного виховання.

1. Сім'я, в якій «важкі» батьки. Це часто одинока мати, якій дитина заважає влаштувати особисте життя. Атмосфера в такій сім'ї характеризується холодністю, байдужістю. Для досягнення контакту з такою сім'єю класний керівник може застосувати таку стратегію:

Розташувати матір до себе, заручитися довірою, якщо вона поставиться насторожено, не поспішати ображатися;

- Спробувати подивитися на себе очима матері. Це допоможе краще зрозуміти і контролювати своє до неї ставлення;

- Зацікавити долею підлітка, пробудити відповідальність за його і її, матері, майбутнє;

- Делікатно, тактовно доторкнутися до потаємних почуттів, природного бажання матері влаштувати своє особисте життя, пробудити в ній потребу в душевних контактах з дитиною, в обміні думками, спільному вирішенні повсякденних життєвих проблем. Спробувати відкритися дитині, розповісти їй про плани свого особистого життя.

2. Сім'я, де панує бездоглядність. У сім'ях цього типу батьки, як правило, вживають алкоголь. Для батьків і матерів характерною є обмеженість, бідність почуттів, відсутність духовних зв'язків з дітьми. Завдання класного керівника - терпляче, без повчання і докорів довести батькам згубність їх «способу життя» на зростаючу особистість, звернути увагу на випробувані підлітком переживання, біль, сором і образу за батька й матір, провідних аморального життя. З'ясувати, хто з батьків має найбільший авторитет у сім'ї, хто може стати опорою у зміні досвіду, умов життя. Підлітка необхідно включити в більш широке спілкування з оточуючими людьми, морально підтримати, встановити контроль.

3. Сім'ї, які характеризуються педагогічної неграмотністю батьків. У такій сім'ї батьки не розуміють дітей, виявляють повне незнання методів впливу, недооцінюють значення сімейного виховання, підривають авторитет школи і вчителів. Завдання класного керівника - сформувати у батьків потребу в педагогічних знаннях через проведення з ними консультацій, включення в систематичну і методичну роботу школи з батьками учнів. І ще: навіяти думку про те, що всі діти потребують освічених батьків.

4. Сім'ї, в яких віддається пріоритет матеріального благополуччя над духовним життям. У таких сім'ях діти, як правило, ростуть егоїстами, практичними споживачами. І батьки ці якості заохочують. Завдання класного керівника - змінити орієнтацію батьків тільки на матеріальні цінності, зацікавити внутрішнім духовним світом. Добре допомагає «дипломатичний підхід» при зустрічах з батьками вдома, у школі використовувати непрямий вплив, спираючись на їхні здорові інтереси, наводячи при цьому приклади з життя інших родин, на служіння людям, доброту, благородство вчинків.

5. Сім'ї, в яких батьки пред'являють дітям завищені вимоги, які межують з жорстокістю. У таких сім'ях дітей карають, часто фізично, за найменшу провину. І, як результат, діти ростуть жорстокими і озлобленими. Завдання класного керівника - довести батькам, що з дитиною необхідно спілкуватися як з рівним, відмовлятися від дій з позиції сили, ставитися до нього як до людини, яка має право на самостійність і повагу, що терпіння і поблажливість до дитини - головний засіб у вихованні.

Положення про раду профілактики правопорушень серед неповнолітніх

Завдання

Створити максимально сприятливі умови для співробітництва педагогів, учнів та їх батьків, з метою запобігання і подолання відхилень у поведінці дітей і підлітків

Сформувати єдиний шкільний колектив із здоровим моральним мікрокліматом

Забезпечити координацію усіх шкільних ланок, які організовують життєдіяльність учнівського колективу

Постійно підвищувати ефективність виховної роботи з учнями

Сприяти розвитку учнівського самоврядування

Формувати громадську активність, самостійність, відповідальність учнів

Здійснювати профілактику негативних проявів поведінки неповнолітніх

Організація роботи

Шкільна рада профілактики правопорушень серед неповнолітніх складається із 7-9 осіб у залежності від загальної кількості учнів у школі.

Із числа працівників школи до ради входять заступник директора з виховної роботи, педагог-організатор, шкільний психолог, педагоги-консультанти секцій учнівського самоврядування.

Із числа батьківської громадськості доцільно включити до складу ради юристів-працівників правоохоронних органів, соціологів, лікарів.

Із числа старшокласників до складу ради можуть входити представники учнівського самоврядування.

Періодичність засідань визначається в залежності від загального стану профілактичної роботи у школі, обстановки у селищі, необхідності у рішучих заходах.

Головою ради обирається директор школи або його заступник з виховної роботи.

Шкільна рада не підпорядковується комісіям у справах неповнолітніх.

Функції ради профілактики

Рада є суто профілактичним органом, що й визначає її функції.

Діагностична функція реалізується через систему заходів, спрямованих на виявлення характеру і рівнів відхилень у поведінці учнів, з’ясування реального стану навчально-виховного процесу.

Координуюча функція зумовлює ефективність взаємозв’язків між ланками ради, а також суб’єктами зовнішнього впливу на характер поведінки учнів (школа, сім’я, однолітки, заклади культури).

Творча функція надає комісії право добору доцільних психолого-педагогічних, соціальних, організаційних впливів на школярів із врахуванням конкретних умов і особливостей.

Проективну функцію рада виконує, розробляючи нові ефективні форми і методи реагування на очікувану і реальну ситуацію із відхиленнями у поведінці чи із порушеннями морально-правових норм.

Оціночно-узагальнююча функція ради полягає у виборі адекватної системи її роботи на підставі аналізу і оцінки наявного стану.

Просвітницька функція реалізується за рахунок створення певної системи поширення знань із права, психології, медицини, які сприятимуть ефективному вирішенню завдань профілактики правопорушень серед школярів.

Прогнозуюча функція полягає у прогнозуванні результатів впливу педагогічних заходів на учнів, які мають відхилення у поведінці, на профілактику порушень морально-правових норм.

Класна година

- одна з найважливіших форм організації виховної роботи з учнями. Вона включається в шкільний розклад і проводиться щотижня в певний день. Зазвичай класна година проходить у формі лекції, бесіди або диспуту, але може включати в себе і елементи вікторини, конкурсу, ігри, а також інших форм виховної роботи.

На думку Н. Є. Щуркової і Н. С. Фінданцевич, класна година виконує такі виховні функції:освітню, орієнтуючу і спрямовуючу.

Освітня функціяполягає в тому, що класна година розширює коло знань вихованців з етики, естетики, психології, фізики, математики, літературознавства та інших наук.

Предметом класного години можуть бути і знання з області техніки, народного господарства, а також відомості про події, що відбуваються в селі, місті, країні, світі, тобто об'єктом розгляду може стати будь-яке явище соціального життя.

Зразкові теми:"Як з'явився етикет", "Наша Конституція", "Проблеми сучасного суспільства" і т. д.

Орієнтуюча функціяполягає у формуванні у школярів певного ставлення до об'єктів навколишньої дійсності, у виробленні в них ієрархії матеріальних і духовних цінностей. Якщо освітня функція передбачає знайомство зі світом, то орієнтуюча - його оцінку.

Названі функції нерозривно пов'язані між собою. Так, важко або навіть неможливо прищепити дітям любов до класичної музики, яку вони жодного разу не чули.

Часто класні години допомагають учням орієнтуватися в суспільних цінностях. Теми таких класних годин: "Як стати щасливим?", "Ким бути?", "Яким бути?", "Про мужність і жіночність" і т. д.

Спрямовуюча функціякласної години передбачає переведення розмови про життя в область реальної практики учнів, спрямовує їх діяльність. Ця функція виступає як реальний вплив на практичну сторону життя школярів, їх поведінку, вибір ними життєвого шляху, постановку життєвих цілей і їх реалізацію. Якщо в процесі проведення класної години відсутня певна спрямованість, то ефективність її впливу на вихованців істотно знижується, а знання не переходять у переконання.

Наприклад, класна година на тему "Міжнародний рік дитини" може завершитися прийняттям такого колективного рішення, яке передбачає збір книжок для малюків з Будинку дитини. Найчастіше класна година одночасно виконує всі три зазначені функції: вона і просвіщає, і орієнтує, і направляє учнів.

Тематика класних годин різноманітна.Вона заздалегідь визначається і відображається у планах класних керівників. Класні години можуть присвячуватися:

1. морально-етичним проблемам.На них формується певне ставлення школярів до Батьківщини, праці, колективу, природи, батьків, самому собі і т. д.;

2. проблемам науки і пізнання.У даному випадку мета класних годин полягає у виробленні у вихованців правильного ставлення до навчання, науки, літератури як джерела духовного розвитку особистості;

3. естетичним проблемам.У процесі таких класних годин учні знайомляться з основними положеннями естетики. Мова тут може йти про прекрасне в природі, одяг людини, побут, працю та поведінку. Важливо, щоб у школярів сформувалося естетичне ставлення до життя, мистецтва, праці, себе, розвинувся творчий потенціал;

4. питань держави і права.Слід розвивати інтерес учнів до політичних подій, що відбуваються в світі, почуття відповідальності за дії Батьківщини, її успіхи на міжнародній арені, вчити вихованців бачити суть державної політики. Класні години на політичні теми повинні проводитися в прямій залежності від насиченості року різними політичними подіями;

5. питань фізіології та гігієни, здорового способу життя,які повинні сприйматися учнями як елементи культури і краси людини;

6. психологічним проблемам.Мета таких класних годин полягає в стимулюванні процесу самовиховання та організації елементарної психологічної освіти;

7. проблемам екології.Необхідно прищепити школярам відповідальне ставлення до природи. Як правило, тут організовуються бесіди про тваринний і рослинний світ;

8. загальношкільних проблем(значимих суспільних подій, ювілейних дат, свят і т. д.).

Організація класної години починається з психологічної підготовки учнів до серйозної розмови. Важливу частину загальної організаційної роботи складає і підготовка приміщення до даного заходу. Кімната, в якій буде проводитися класна година, повинна бути чисто прибрана, провітрена. Добре б поставити на стіл квіти. Тема класної години може бути написана на дошці або плакаті, де, крім неї, вказуються питання, що підлягають обговоренню. На аркуші паперу як афоризм можна навести слова видатної особистості або цитату з відомої книги.

На класній годині вихованці розсідаються так, як їм хочеться. Тривалість класної години повинна бути обґрунтованою. Досвідчений класний керівник намагається не затягувати класну годину, закінчити її до того, як діти відчують втому.

Перша класна година, особливо в 5 класі, може тривати 20-30 хвилин, в 9-11 класах - більше 1 години (коли розглядається актуальна тема, яка зацікавила кожного школяра).

Однак у кожному випадку треба враховувати вимоги до режиму дня учнів. Перед проведенням класної години класний керівник повинен вирішити рядзавдань:визначити тему і методи проведення класної години, місце і час його проведення, скласти план підготовки та проведення класної години, залучити в процес підготовки та проведення якомога більше учасників, розподілити завдання між творчими групами і окремими учнями. Як і в будь-якому виховному заході, він враховує вікові особливості дітей, особливості класного колективу, рівень його розвитку.

У структурному відношенні класна година складається з трьох частин:вступної, основної та заключної.

Призначення вступної частини:активізувати увагу учнів, забезпечити досить серйозне і шанобливе ставлення до теми розмови, визначити місце і значення обговорюваного питання в житті людини, виробництві, розвитку суспільства і науки.

Цілі основної частинивизначаються виховними завданнями класної години.

Під час заключної частиниважливо стимулювати потребу школярів у самовихованні, їхнє бажання внести зміни в роботу класу.

Зміст класних годин, методи і форми взаємодії вихованців з класним керівником залежать не тільки від віку учнів, а й від їхньої позиції. Якщо на перших класних годинах організатором є класний керівник і інформація виходить в основному від нього, то на наступних класних годинах в їх проведення можуть включатися й школярі. Залучаючи учнів до ведення розмови про життя, класний керівник вчить їх аналізу життєвих явищ.

Форми організації позакласної виховної роботи

Найпростішою організаційною і в той же час найбільш поширеною формою виховної діяльності, а відтак – виховного процесу в цілому є класна година. У педагогічній науці і практиці є різні визначення класної години.

За визначенням В. П. Созонова, «класна година є формою прямого спілкування вихователя зі своїми вихованцями».

Н.Е. Щуркова розглядає класну годину як спеціально організовану ціннісно-орієнтовану спільну діяльність вчителя і учня. «Виховна мета класної години, – зазначає автор, – формування чітко визначеного ставлення учнів до об’єктів та явищ навколишнього світу, а також розвиток моральних, етичних, трудових, естетичних, науково-пізнавальних, світоглядницьких поглядів».

Л.І. Маленкова відмічає, що класна година - це не якась певна форма роботи, а година класного керівника.

Інколи класну годину називають годиною спілкування, годиною класного керівника.

Виходячи з вказаних визначень класної години, можна сказати, що класна година – це :

гнучка за структурою форма виховуючої взаємодії;

форма спілкування класного керівника та його вихованців, де пріоритетну роль в організації грає педагог.

Основні функції класної години:

освітня (ознайомлення зі світом);

орієнтована (оцінювання світу);

спрямовуюча (взаємодія зі звітом).

У процесі підготовки та проведення класних годин можливо вирішення наступних задач:

створення умов для розвитку особистості учня, прояву його суб'єктності та індивідуальності;

збагачення свідомості учня знаннями про природу, суспільство, людину;
- формування емоційно-чутливої сфери та ціннісних ставлень особистості дитини;

засвоєння учнями знань, умінь і навичок пізнавальної і практико-створювальної діяльності;

формування класного колективу як сприятливого середовища для розвитку та життєдіяльності школярів.

Основні компоненти класної години

Цільовий. Цільові установки пов'язані перш за все з розвитком індивідуальності, суб’єктності і креативності дитини, з проектуванням і становленням унікального способу його життєдіяльності.

Змістовний. Зміст класної години є особистісно значущим. Включається матеріал, необхідний для формування самостійності, самореалізації і самоствердження особистості дитини. Зміст класної години визначається соціальним замовленням суспільству, пріоритетними напрямками виховання в сучасних умовах, рівнем вихованості та розвитку учнів, їх інтересами, захопленнями.

Організаційно-діяльнісний. Учні є повноправними організаторами класної години. Передбачається активна участь і зацікавленість кожної дитини, актуалізація його життєвого досвіду, прояв і розвиток його індивідуальності.

Оцінно-аналітичний. Критеріями оцінки результативності класної години виступають: прояв і збагачення життєвого досвіду дитини, індивідуально-особистісне значення засвоюваної інформації, що впливає на розвиток індивідуальності і творчих здібностей учнів.

Форми і методи проведення класної години

Методика організації та проведення класної години має відповідати конкретним умовам школи, класу (місце знаходження, матеріальна база, вікові та психологічні особливості учнів, рівень знань учнів, рівень їх вихованості), а також цілям і задачам які визначає класний керівник в своїй роботі.

Поради з організації класної години.

Зміст класної години слід будувати так, щоб поступово переходити від предметної інформації до її оцінки, від загальних оцінок до розгорнених суджень.

Необхідно враховувати психологічні особливості сприйняття матеріалу учнями, стежити за їх увагою, при її зниженні – використати цікаві за змістом факти або поставити гостре питання; можна також використовувати музичну паузу або змінити вид діяльності.

У процесі обговорення поставлених питань класний керівник повинен бути дуже уважним до виступів учнів, вносити потрібні корективи, ставити додаткові навідні питання, акцентувати увагу на важливих моментах, розмірковувати разом з дітьми й допомогти їм знайти правильне рішення проблеми.

Форми проведення можуть бути різноманітні: бесіди, тематичні лекції, рольові та ділові ігри, заочні подорожі, уроки мужності, диспути, вікторини, дискусії, екскурсії, туристичні подорожі, відтворення свят тощо.

Особливе місце в системі виховних годин займають класні збори. Це форма розвитку учнівського самоврядування первинного колективу, це вищий орган учнівського самоврядування в класі.

Темою зборів дитячого колективу, як стверджував А.С. Макаренко, «повинен бути рух вперед… З точки зору цього прагнення вперед повинні розглядатися всі питання як навчальні, господарські, виробничі, так і питання дисципліни».

Класні збори можуть вирішувати такі питання життєдіяльності класного колективу:

планування і аналіз роботи колективу;

організація самообслуговування, збереження шкільного майна;

чергування з метою підтримки порядку;

вибори активу і розподіл громадських доручень та обговорення звітів про їх виконання;
– розподіл коштів, які зароблені спільною працею учнів;

вирішення питань про заохочення та стягнення;

організація ремонту;

розв’язання конфліктних ситуацій тощо.

Періодичність класних зборів визначається кожним класним колективом, але не менше ніж два рази на семестр, також можуть бути проведені і незаплановані класні збори (в залежності від ситуації).

Участь школярів у роботі зборів, як і самоврядування взагалі – не лише їх право, але й обов’язок, що, зазвичай, закріплено в Положенні про учнівське самоврядування, в Правилах для учнів, конкретного навчального закладу. На зборах учні вчаться відстоювати свою думку, поважати погляди інших, можуть вносити пропозиції щодо проблем як обговорюються, мають право вибирати та бути вибраними. Кожен учень, якщо того потребують збори повинен прозвітуватися перед колективом про виконання доручення, про ставлення до навчання, про поведінку.

Важливим елементом класних зборів є прийняття рішення, ведення документації. Учнів необхідно вчити вести протоколи зборів. Рішення може бути прийнятим якщо за нього проголосувала більшість учнів. При цьому класний керівник теж бере участь у голосуванні на загальних правах. Періодично потрібно розглядати питання виконання попередньо прийнятих рішень. Це сприятиме формуванню почуття відповідальності у кожного члена класного колективу.

Література

1. Красовицький М.Ю. Перший урок демократії. – К. Рад. школа, 1991.

2. Макаренко А.С. Методика организации воспитательного процесса. – Пед. соч. в 8-ми томах. т. 1: – М., 1983. с. 267-329.

3. Ученическое самоуправление в школе: сегодня и завтра: Книга для учителя / В.Е Гурин, В.Б. Помелов, Т.Н. Сальникова и др.; сост. В.В. Жуков; под ред. Л.Ю. Гордина. – К.: Рад. Школа, 1989. – 334 с.

4. Сибирцова Г.Н. Настольная книга заместителя директора по воспитательной работе. / Опыт работы, рекомендации, документы. – Ростов / Дон: Феникс, 2003.

5. Щуркова Н.Е. Практикум по педагогической технологии. – М., 1998.

6. Щуркова Н.Е. Вы стали классным руководителем. – М., 1989.

Зразок схеми для аналізу виховної роботи за минулий рік

1. Аналіз ефективності поставленої мети і планування виховного процесу класу в минулому році:

результати вирішення виховних завдань минулого року, доцільність їхньої постановки, дієвість ідей, що обиралися при плануванні;

правильність вибору основних напрямків, змісту, форм роботи, засобів педагогічного впливу, прийомів залучення учнів до діяльності і спілкування.

2. Аналіз динаміки соціальної ситуації розвитку учнів:

особливості соціальної ситуації розвитку учнів, її зміна за минулий навчальний рік. Які фактори особливо вплинули на зміну цієї ситуації?

який вплив на розвиток особистості учнів, на формування їхніх якостей, творчих дарувань і фізичних здібностей має їхнє найближче оточення (батьки, ровесники) і заняття в гуртках, секціях та інших об’єднаннях?

особливості суспільної думки класу та його вплив на ціннісні орієнтації учнів.

3. Аналіз розвитку колективу класу:

соціометрична, рольова, комунікативна структури класу, рівень розвитку колективних взаємин і колективної творчої діяльності в ньому;

особливості морально-психологічного клімату в класі: характер взаємин учнів (тактовність, ввічливість, увага і повага один до одного, взаємини хлопчиків і дівчаток, доброзичливість, колективізм, взаємна відповідальність і турбота); ставлення учнів до вчителів, до школи; домінуючий емоційний настрій учнів класу; особливості спілкування в класному колективі;

ступінь залучення учнів до життєдіяльності класу, рівень їх включення у процес планування; організації і аналізу спільної діяльності;

розвиток суспільної активності учнів (їхня ініціативність, творчість, організованість, самостійність діяльності, участь у самоврядуванні класу).

4. Аналіз участі учнів класу в життєдіяльності школи:

основні мотиви участі учнів класу у шкільних заходах, ступінь зацікавленості та захопленості учнів життєдіяльністю школи, активність і результативність (для розвитку особистості і для забезпечення життєдіяльності школи) участі учнів класного колективу у шкільних справах;

участь учнів класу в шкільному самоврядуванні; організаторській діяльності, роботі шкільних гуртків, секцій, клубів, товариств; вплив цієї діяльності на виховання і розвиток особистості учнів.

5. Аналіз розвитку учнів класу:

рівень вихованості і морально-естетичного розвитку учнів (зазначити, які фактори вплинули на їхній стан);

ступінь розвитку пізнавальних інтересів і творчих здібностей учнів в інтелектуальній, художньо-естетичній, трудовій, та інших видах діяльності;

рівень знань, умінь і навичок учнів класу, їхня успішність;

зміни в соціокультурному розвитку учнів (розвиток культури спілкування, правової культури, інтелектуальної та інформаційної культури, художньої, екологічної, фізичної культури, культури сімейних стосунків, екологічної культури і культури праці, адаптованість до сучасного життя, розвиток самостійності, уміння благотворно впливати на соціум, а в результаті – розвиток культури життєвого самовизначення);

найбільш яскраві прояви індивідуальних особливостей учнів класу;

рівень сформованості потреби займатися самовихованням;

зміни складу класу, що відбулися протягом року; індивідуальні особливості "новеньких" учнів, їхня адаптація та інтеграція у класному колективі;

учні групи ризику (їхні індивідуальні особливості, мотиви вчинків; вплив на них найближчого соціального оточення; найбільш дієві прийоми роботи з ними, завдання виховання і коригування поведінки цих учнів; прогноз подальшої соціалізації їх).

6. Аналіз педагогічної взаємодії з родиною:

вплив батьків учнів на виховну діяльність класу;

участь батьків у підготовці дітей до сімейного життя .

7. Аналіз організації виховного процесу в класі та ефективності виховної роботи вчителя/вихователя:

що зі змісту виховних заходів було прийнято учнями найбільш охоче? В яких справах вони брали участь з найбільшим задоволенням? В яких справах виявили себе найкращими організаторами? До яких заходів залишилися байдужими? Чому?

наскільки вдалою була послідовність класних заходів у минулому навчальному році?

які методи, форми роботи і засоби педагогічного впливу найбільш позитивно вплинули на розвиток і моральне становлення учнів?

яка діяльність позитивно впливала на формування позитивної дисципліни та відповідального ставлення до праці?

які заходи і колективні творчі справи, проведені в минулому році, сприяли зміцненню класного колективу?

8. Висновки:

про успіхи, про накопичений позитивний досвід;

про негативні моменти в організації і вихованні учнів класу;

про нереалізовані можливості і невикористані резерви;

про перспективні цілі та першочергові завдання на найближче майбутнє.

9.Додаток

У додатку можна помістити:

результати підсумкових діагностичних досліджень, анкетування, опитувань;

зведення про проведення і результати окремих заходів, подій життя класного колективу.

Кiлькiсть переглядiв: 2434