/Files/images/2017-2018/65.jpg
Інформаційно-методичні матеріали на допомогу вчителю історії щодо постаті князя Романа Мстиславовича - засновника Галицько-Волинської держави

НАКАЗ 651р Про проведення інтернет-олімпіади з історії України


Підсумкові результати ІІ етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з історії

Попередні результати ІІ етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з історії


Особливості викладання предметів суспільно-гуманітарного спрямування у 2017-2018 н.р.


Cемінар з циклу «Державний терор в історії України ХХ ст

10 травня 2017 року в НМЦО м.Львова проведено заключний семінар з циклу «Державний терор в історії України ХХ ст.: мета, механізми та наслідки».Цикл семінарів підготовлено старшим науковим співробітником Національного музею – меморіалу «Тюрма на Лонцького» Ігорем Дерев’яним.

Мета трьох семінарів – засудження державного насильства в історії та сьогоденні. Завдання курсу – донести учасникам інформацію про мету, причини та умови застосування державного терору владою, засоби та методи державного в Україні та зв'язок з тотожними процесами в державах Європи в ХХ ст. Особливу увагу звернено на психосоматичний стан населення під час перебігу політики державного терору та його наслідки для наступних поколінь. Увага під час семінарів звертається також на аналіз державного терору для суспільства та моделювання шляхів подолання травмованої історичної пам’яті. Основним об’єктом аналізу є нацистський та комуністичний варіанти тоталітаризму та їх практика державного терору.

Під час семінару учасники розглянули зовнішні та внутрішньодержавні чинники формування політики державного терору, з’ясували вплив офіційної ідеології та особливості політичного устрою в державах – суб’єктах політики державного терору.

Ігор Дерев’яний проаналізував суб’єкт та об’єкт терору у національному та соціальному аспектах. Під час останнього семінару спільно з учасниками проаналізували наслідки державного терору та спробували пошукати шляхи їх подолання.

На завершення учасникам запропоновано продовжити роботу з учнями над тематикою – долучити до роботи учнів з проектом «Родинна історія у часи поневірянь».

Завдання: з’ясувати, крізь призму загальноісторичного фактажу про репресії, індивідуальні та родинні долі, моделі виживання репресованих на прикладах конкретних історичних постатей (в сенсі реальних людей). Пояснити учням, що історія має мікрорівень (тобто життя людей, а не лише політичні, економічні, соціальні та культурні процеси відірвані від життєвих історій: дати, населені пункти, імена діячів, битви, договори тощо). Стимулювати учнів до організації особистої пошукової діяльності щодо історії власних сімей (т.зв. «усна історія» та робота з архівними документами).

Робота над темою передбачає проведення 2-ох занять (мінімум):

1-ше заняття на тему «Репресивна політика тоталітарних режимів в Україні в ХХст. щодо цивільного населення: мета, методи та наслідки».

Завдання: охарактеризувати важливі історичні явища репресивного характеру в ХХст., що мали місце в Україні та їх вплив на суспільство сьогодні. Підкреслити значення індивідуального досвіду жертв репресивної політики та наголосити на важливості документалізації цього досвіду для теперішнього та майбутніх поколінь. Стимулювати зацікавлення учнів щодо дослідження історії власних родин. Надати інформаційну підтримку та допомогу учням у бажанні досліджувати історію власних родин та реалізації цього бажання. В якості домашнього завдання, запропонувати учням провести міні дослідження історії власних родин (незалежно від того потерпіли вони від репресій чи ні) під умовною назвою «Історія моєї родини».

2-ге заняття на тему «Історія моєї родини ‑індивідуальний досвід минулого».

Завдання: провести презентації міні проектів «Історія моєї родини» та проаналізувати іх зміст з метою конструювання загального бачення суспільних процесів у минулому та вдосконалення дослідницьких навиків учнів. Сприяти розумінню важливості індивідуального досвіду в історичному процесі за його значення у «поворотах» історії.

/Files/images/2016-2017/storya/2/collage.jpg

Корисна інформація про операцію «Вісла»

Фільм про операцію Вісла https://www.youtube.com/watch?v=M25tI02plbc

1. книга Місила. Документиhttp://diasporiana.org.ua/ukrainica/13198-misilo-e-akcja-wisla-dokumenty/

2. збірник присвячений 60-літтю (пол.) http://www.nowaukraina.org/nu_03-04_2007/nu_03_04_2007.pdf

3. стаття Гаврилюкаhttp://www.istpravda.com.ua/articles/2011/02/19/25892/

4. стаття Вятровичаhttps://tsn.ua/analitika/hto-zapustiv-vislu-abo-ostatochne-virishennya-ukrayinskoyi-problemi-v-polschi.html

5. стаття Наконечногоhttp://www.kymu.edu.ua/vmv/v/10/14.htm

6. стаття Придбайло https://we.org.ua/history/druga-svitova-vijna/operatsiya-visla/

7. про Явожноhttp://territoryterror.org.ua/uk/publications/details/?newsid=346

8. фотографії (проте починаючи з 12-ї і всі дальші фото) http://www.archives.gov.ua/Sections/VISLA/

До 70-річчя "Операції Вісла"-депортації українців із етнічних земель 1947 р інформаційна довідка

ВІСЛА-47

Операція “Вісла” –цілковите виселення автохтонного українського населення південно-східної Польщі з теренів Закерзоння – Лемківщини, Надсяння (Перемищини), Холмщини та Південного Підляшшя, реалізоване польською комуністичною владою у квітні-липні 1947 року.

У результаті операції “Вісла” насильно було депортовано близько 150 тис. українців на так звані “поверненні території” (пол. Ziemie Odzyskane) – колишні німецькі землі, що за підсумками Другої світової війни увійшли до складу Польської Народної Республіки. За логікою організаторів депортації українське населення мало асимілюватися у польському середовищі. Внаслідок цього саме тут, у західних та північних регіонах сучасної Польщі, сьогодні проживає переважна більшість української національної меншини.

Цими діями керівництво Польської Народної Республіки переслідувало дві основні мети: перша, “остаточне вирішення” українського питання у Польщі шляхом насильної депортації усього українського населення, і друга, остаточна ліквідація українського підпілля у Польщі. Обидві були взаємопов’язані між собою, оскільки перше виступало основною соціальною базую для другого, що вело збройну боротьбу на захисті цивільного населення Закерзоння.

Операція “Вісла” розпочалася 28 квітня і тривала до 29 липня 1947 р. Протягом трьох місяців була проведена основна частина депортації, хоча до жовтня ще тривала зачистка території. Операція проводилась під загальним керівництвом міністра оборони ПольськоїНародноїРеспубліки маршала Міхаля Роля-Жимерського та безпосереднім- заступника начальника Генерального штабу ВійськаПольського генерала Стефана Моссора.

З першого дня влада продемонструвала брутальність, з якою депортація тривала до свого завершення. Вранці війська Оперативної групи “Вісла” (17 тис. осіб) у складі шести дивізій Війська Польського і Корпусу БєзпєченьстваПублічнеґо(орган польської Служби безпеки) розпочали одночасно широкомасштабну операцію на терені усього Закерзоння: українські села оточувалися й блокувалися, його мешканцям давали від двох до чотирьох годин, щоб зібрати речі після чого усіх конвоювали у відповідний збірний пункт, зазвичай залізничну станцію. Депортація супроводжувалася вибірковим спаленням сіл, нищенням господарств та грабуванням майна, а також вбивства осіб, які чинили опір. Далі за розподілом влади людей залізничним транспортом, у так званих“телятниках”транспортували на нещодавноодержанітериторії на заході та півночіПольщі для подальшогорозселення. Згіднодеректив з метою прискоренняасиміляції, органивлади допускали переїзд в одну місцевість не більше 2-3 українських родин.

Напередодні початку операції за домовленістю з радянською та чеською владою прикордонні війська ПНР, ЧСР і УРСР заблокували польсько-радянський та польсько-чехословацький кордон, щоб запобігти спробам втечі. Крім цього заздалегідь у Сяноці було створено Військовий суд Оперативної групи “Вісла”, який мав у пришвидшеному режимі виносити вироки для учасників українського підпілля (УПА, ОУН, СКВ). Протягом трьох місяців своєї роботи тут було винесено смертні вироки для 173 українців, 58 присудів на довічне ув'язнення і для 79 осіб ув'язнення до 15 років.

Трагічним символом “остаточного розв’язання” українського питання у Польщі став концентраційний табір в Явожно, який згідно рішення Політбюро Центрального Комітету Польської Робітничої Партії від 23 квітня 1947 р. був перепрофільований виключно під потреби виконання операції “Вісла”. За час свого існування у ньому утримувалося 2873 українських в’язнів, 162 з яких померло. Крім членів українського підпілля у ньому утримувалася значна частина інтелігенції, зокрема, священики, вчителі, громадські діячі – найбільш свідома частина української спільноти, а також ті, хто виступав проти та чинив опір депортації.

Офіційним приводом для початку операції “Вісла” стала смерть 28 березня 1947 р. генерала Війська Польського Кароля Свєрчевського, який потрапив у засідку неподалік м. Балигород під час інспекційної поїздки. Задовго до цього, починаючи з лютого 1947 р. план останньої депортації українців спільно розроблявся у Москві та Варшаві. Прикриваючись необхідністю боротьби з українським підпіллям комуністична пропаганда замовчувала основну мету операції. Знімаючи із себе відповідальність та діючи за принципом колективної відповідальності вона переконувала у тому, що “українське населення має зрозуміти, що переселення є наслідком дій УПА”.Проте ще у першому варіанті плану під назвою “Схід” була дуже чітко вказана мета: “Остаточне вирішення української проблеми у Польщі”.Цяобставинатакожвказує на радянськійслід, оскільки у той самий час у західнихрегіонах УРСР відбуваласяіншамасоваопераціяпідназвою “Захід” (депортаціяукраїнців до Сибіру та центральноїАзії).

Операція “Вісла” була завершальним актом трагедії польсько-українського протистояння під час Другої світової війни. Фактично вона стала завершальною стадією політики “переселення народів”, яку проводила радянська влада на окупованих територіях. За її задумом усе українське населення маріонеткової Польської Народної Республіки, яка відступили 47% свої довоєнної території на користь Радянського Союзу мало бути репатрійовано до УРСР під час масового переселення прикордонного населення у 1944-1946 роках. Проте через невиконання поставлених завдань на території комуністичної Польщі залишилась відносно значна кількість українського населення. Оскільки ця обставина суперечила принципу побудови мононаціональної держави (“Польща для поляків”) керівництво Польської Народної Республіки прийняло рішення усунути цю проблему раз і назавжди. Принциповими відмінностями між депортацією до УРСР та операцією “Вісла” була, по-перше, відсутність в останньої навіть гіпотетичної можливості вибору чибудь-якої добровільності, по-друге, реалізовувалась в межах однієї країни супроти своїх громадян іншої національності, по-третє, виконувалося виключно силами польської держави.

З точки зору правової кваліфікації проведення операції “Вісла” підпадає під означення “етнічних чисток”, які польська держави застосовувала по відношенню до української національної меншини Польської Народної Республіки. За визначенням Генеральної Асамблеї ООН “це цілеспрямована політика, яку реалізовує одна етнічна чи релігійна група з метою вигнання населення іншої етнічної чи релігійної групи з визначених географічних районів насильницькими методами, що супроводжуються терором”. Незважаючи на те, якими міркуваннями тогочасна польська держава виправдовувала свої дії –побудову однонаціональної держави, відчуття помсти чи відплата за історичні кривди – вони мають бути не лише засуджені на політичному рівні, але їм має бути дано належну правову оцінку.

Щороку українська громада в Україні, Польщі та в діаспорівідзначаємо чергову річницю подій операції “Вісла”, а також пов’язані з ними сумніроковини з нагоди 50-ї, 55-ї, 60-ї, 65-ї і 70-ї річниць. Проте в Україні досі не сформовано цілісної державної позиції щодо політичної та правової оцінки цієї трагічної сторінки української історії, а також зрозумілої державної політики у сфері національної пам’яті. Як результат в українському суспільстві досі на 26-му році незалежності відсутнє знання і розуміння суті операції “Вісла”. Польська держава до сьогоднішнього дня не визнала злочинних дій своїх попередників та не засудила їхні дії на державному рівні. Усе на що вона спромоглася це рішення Сенату Республіки Польща ще у далекому 1990 році із засудженням, що було заблоковано Сеймом. Від того часу політична еліта в Польщі усіляко ігнорувала питання власної політичної відповідальності та правової оцінки операції “Вісла”, щоразу протиставляючи таке рішення вимогами до української сторони щодо оцінки Волинської трагедії.

Враховуючи ту обставину, що останніх два роки наявна політична кон’юнктура у Польщі на чолі з правлячою партією “Право і Справедливість” на чолі з Ярославом Качинським обрала курс на міфологізацію, таблоїзацію та канонізацію власної історії, і перш за все, сторінок спільної українсько-польської історії, то перспектив для зваженого та відповідального підходу в оцінці операції “Вісла” протягом найближчого часу немає. Разом з тим українська держава також практично нічого не зробила на шляху до її належної оцінки. Через це перед нами – владою і суспільством - стоїть завдання випрацювати консенсус в політичній та правовій оцінці операції “Вісла”, щоб вона врешті стала частиною спільної національної пам’яті, але при цьому уникнути політизації та маніпуляції, жертвою яких стали події Волинської трагедії в інтерпретації діючої польської політичної еліти.

Тарас Радь, Директор центру «Пограниччя» УКУ

Семінар з циклу "Державний терор в історії України XX ст. : мета, механізми та наслідки"

17 березня 2017 року в НМЦО м. Львова проведено перший семінар з циклу «Державний терор в історії України ХХ ст.: мета, механізми та наслідки». Цикл семінарів підготовлено старшим науковим співробітником Національного музею – меморіалу «Тюрма на Лонцького» Ігорем Дерев’яним за сприяння Центру правових та політичних досліджень «СІМ» (представниця – Ніна Хома). Мета трьох семінарів – засудження державного насильства в історії та сьогоденні. Завдання курсу – донести учасникам інформацію про мету, причини та умови застосування державного терору владою, засоби та методи державного в Україні та зв'язок з тотожними процесами в державах Європи в ХХ ст. Особливу увагу звернено на психосоматичний стан населення під час перебігу політики державного терору та його наслідки для наступних поколінь. Увага під час семінарів звертається також на аналіз державного терору для суспільства та моделювання шляхів подолання травмованої історичної пам’яті. Основним об’єктом аналізу є нацистський та комуністичний варіанти тоталітаризму та їх практика державного терору. Під час першого семінару «Передумови та причини зародження державного терору в ХХ ст.» учасники розглянули зовнішні та внутрішньодержавні чинники формування політики державного терору, з’ясували вплив офіційної ідеології та особливості політичного устрою в державах – суб’єктах політики державного терору

/Files/images/2016-2017/storya/IMG_1461.JPG

/Files/images/2016-2017/storya/IMG_1462.JPG

/Files/images/2016-2017/storya/IMG_1463.JPG

/Files/images/2016-2017/storya/IMG_1466.JPG

/Files/images/2016-2017/storya/IMG_1467.JPG

/Files/images/2016-2017/storya/IMG_1468.JPG

/Files/images/2016-2017/storya/IMG_1469.JPG

/Files/images/2016-2017/storya/IMG_1470.JPG

/Files/images/2016-2017/storya/IMG_1471.JPG

Арт проект "Те, про що важко сказати"

15 лютого 2017 року в СЗШ № 48 м.Львова пройшов навчальний семінар по методиці роботи з арт-проектом «Те, про що важко сказати». Арт-проект – це спроба продемонструвати те, що іноді надто важко передати словами, а саме, те що відбулось або відбувається з тобою, коли втрачається зв'язок із звичним життям, оточуючим середовищем, друзями, рідними та близькими тобі людьми, коли замість тепла рідної домівки ти наштовхуєшся на непорозуміння і навіть відкриту ворожість.

Під час семінару учасники – учителі, психологи та соціальні педагоги ЗНЗ Франківського району м.Львова, мали змогу ознайомитися із світлинами виставки та методикою роботи, обговорили можливості проведення виставки у навчальних закладах. Семінар проведений Наталією Голосовою (Асоціація «Нова доба») та Наталією Добрянською (НМЦО м.Львова).

/Files/images/2016-2017/storya/Колаж.jpg

Шановні колеги! 27 січня 2017 року в читальному залі Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. І.Франка (вул. Драгоманова, 5) відбудеться творча зустріч учителів з українським письменником, громадським діячем Володимиром Шовкошитним «Презентація сенсаційних новинок «Українського пріоритету». Початок зустрічі – 15.30

Mini - EdCamp Stryj - 2017

Увага! Увага! Увага! От і завершилась більшість цьогорічних святкувань, попри морозяну погоду, розпочинаємо активну фазу підготовки до неперевершеної педагогічної події 2017р. у нашому регіоні: першої та, згідно правил проведення, єдиної (не) конференції педагогів Edcamp Stryj. Проведені переговори з більшістю експертів (експерток), які дали згоду приїхати до нас. Зараз завершується укладання програми, яку ми оприлюднимо найближчим часом. Запрошуємо до активної реєстрації усіх педагогів, які відчувають себе "білими воронами", які розуміють необхідність реформ в нашому спільному освітянському домі, які хочуть поспілкуватись повний день в колі прогресивних однодумців: колег та експертів (експерток) з різних регіонів України, драйвово провести час у легкій і невимушеній обстановці в незвичному сучасному форматі (не) конференції, дізнатись про сучасні освітянські тренди, зрозуміти значення нової освітянської лексики: коучинг, тьюторство, фасилітація тощо, зрештою відвідати місто, в якому навчався Степан Бандера, в якому вперше в сучасній Україні (швидше Львова і Києва) піднято синьо-жовтий прапор, що згодом став Державним

.РЕЄСТРУЙТЕСЬ за посиланням https://goo.gl/forms/a855fM39TFblIQla2. Нагадуємо, що участь для учасників (учасниць) (не) конференції абсолютно БЕЗКОШТОВНА (Тільки подбайте про транспортні видатки)

Беремо з собою лише фото з власним зображенням у друкованій версії (хорошої якості публічного формату), невеличкий подаруночок для благодійної акції дітям з ООП (книжка чи м"яка іграшка тощо), засоби фото та відеофіксації і найголовніше: ЧУДОВИЙ НАСТРІЙ, адже наша (не) конференція проводитиметься лише для позитиву, який Ви, сподіваюсь, понесете у свої колективи за принципом "довгого хвоста". Також організатори забезпечують відповідним канцелярським приладдям, запашною кавою, чаєм, галицькими смаколиками, повноцінним обідом, фуршетною вечерею, сюрпризами, пам"ятними сувенірами і СЕРТИФІКАТАМИ учасника для всіх присутніх.
Нагадуємо також спонсорам, меценатам та партнерам. Зголошуйтесь до співпраці - час прийшов. Отож, товариство, до зустрічі у м. Стрию Львівської області 23 ЛЮТОГО 2017р.

Успішно завершився конкурс «Учитель року-2016» у номінації «ІСТОРІЯ»

За підсумками роботи журі переможцями конкурсу стали: І місце – Сухоцька Зоряна Богданівна, СЗШ № 44 ІІ місце – Левицька Наталія Валентинівна,СЗШ№60 Притула Сніжана Вікторівна, СЗШ№ 99 ІІІ місце – Галабуд Ігор Іванович, СЗШ № 55 Талайло Віталій Іванович, СЗШ № 57 Бесяда Ольга Миколаївана ,СЗШ № 84 Філевич Ірина Володимирівна,СЗШ № 32

Вітаємо переможців конкурсу !


Результати іі етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з історії тут

«Історична пам’ять як складова мультикультурного виховання»

26-27 жовтня 2015 р. в НМЦО м. Львова відбувся навчальний семінар «Історична пам’ять як складова мультикультурного виховання». Учасниками семінару були вчителі історії міста. Вони мали можливість побачити широкий спектрвикористання усної історії у навчальній і виховній роботі та ознайомитись з прийомами комунікації через емпічне слухання та діалог. У своїх відгуках учасники акцентували увагу на практичному використанні пропонованих матеріалів та методиках, які були застосовані в ході семінару.

Семінар проводили методист НМЦО м. Львова Голосова Н.М та тренер МГО "Основи свободи" Старовойтова Анжела, яка є фахівцем з методів ненасильницької комунікації та діалогу. Цей навчальний семінар був складовою проекту "Майбутньому потрібні спогади: український діалог про історію та спогади", який здійснюєтьсяМГО "Основи свободи"/Програма "Україна активна: загоєння минулого"/у партнерстві з німецькою організацією"OWEN"- Академія гендерної рівностіт а Інституту міжнародних відносин в областікультури (ФРН).

/Files/images/2015-2016/storya/4.jpg


/Files/images/2015-2016/storya/1.jpg

/Files/images/2015-2016/storya/2.jpg

/Files/images/2015-2016/storya/3.jpg


Увага! Конкурс шкільних проектів з усної історії ТУТ

/Files/images/2015-2016/конкурс0.JPG


Серпнева інструктивно-методична нарада для вчителів історії

25.08.2015 р. в Навчально-методичному центрі освіти м. Львова відбулась інструктивно-методична нарада для вчителів історії.

Матеріали з наради на допомогу вчителю ТУТ

Про посібник "Революція Гідності" ТУТ


Шановні колеги!

Вашій увазі пропонуються матеріали до Першого уроку. Вони розміщені на окремих файлах: сценарій, фото, відео. Матеріали можна використовувати на власний розсуд як «конструктор» власного уроку або позакласного заходу. Для зручності, в тексті сценарію, фрагменти відео розбито похвилинно (наприклад 07:55 – 08:58). Всі використані матеріали є доступними в інтернеті.

Сподіваюсь що вони вам стануть у нагоді.

Голосова Н.М., вчитель історії СЗШ № 38 м. Львова, методист НМЦО.

/Files/images/10624606_10153442765751664_4635378846848640175_n.jpg


На допомогу вчителям історії

Історія

Кiлькiсть переглядiв: 359